Канадським ескулапам вдалось вилікувати жінку, що останні двадцять років страждала на анорексію. Для цього вони провели інноваційну операцію, під час якої «змінили» її мозок.
Перший досить серйозний напад анорексії стався у Кім Роллінз у п’ятнадцять років. На своє двадцятиріччя вона важила менше за семирічну дитину та ледве могла з’їсти хоча б половину яблука в день. А в тридцять шість жінка буквально знаходилась на межі смерті після пережитих двох інсультів, інфаркту та безлічі переламів кісток.
Перепробувавши всі можливі програми лікування та не отримавши якихось результатів, жінка наважилась на новаторський метод під назвою «глибока стимуляція мозку». Позитивного ефекту лікарі сподівались досягнути завдяки електродам, прикріпленим безпосередньо до мозку, а джерелом живлення при цьому повинен бути пристрій, на кшталт кардіостимулятора. «Мене дуже лякала операція, однак померти від анорексії я боялась ще більше», – розповіла жінка.
Коли в мозок канадки було імплантовано електроди, фахівці неврологічного центру в Торонто встановили в її грудній клітці «блок живлення». Два тижні потому електроди у голові жінки почали стимуляцію мозку, змінюючи тим самим її відношення до їжі.
«Коли лікарі увімкнули живлення, відбулось щось нереальне, моє відношення до їжі майже миттєво змінилось. Складалось таке враження, нібито хтось просто клацнув вимикачем. Вперше за довгі роки думки про те, щоб щось попоїсти, не викликали у мене відчуття провини або тривоги», – зізналась Роллінз.
Нещодавно подібне лікування в рамках дослідження разом із Кім отримали ще п’ять жінок віком від двадцяти чотирьох до п’ятдесяти семи років, що страждали на анорексію. Через три місяці після початку експерименту стан п’ятьох жінок стабілізувався, тобто їм вдалось позбутись відрази до їжі та навіть набрати вагу.
Перший досить серйозний напад анорексії стався у Кім Роллінз у п’ятнадцять років. На своє двадцятиріччя вона важила менше за семирічну дитину та ледве могла з’їсти хоча б половину яблука в день. А в тридцять шість жінка буквально знаходилась на межі смерті після пережитих двох інсультів, інфаркту та безлічі переламів кісток.
Перепробувавши всі можливі програми лікування та не отримавши якихось результатів, жінка наважилась на новаторський метод під назвою «глибока стимуляція мозку». Позитивного ефекту лікарі сподівались досягнути завдяки електродам, прикріпленим безпосередньо до мозку, а джерелом живлення при цьому повинен бути пристрій, на кшталт кардіостимулятора. «Мене дуже лякала операція, однак померти від анорексії я боялась ще більше», – розповіла жінка.
Коли в мозок канадки було імплантовано електроди, фахівці неврологічного центру в Торонто встановили в її грудній клітці «блок живлення». Два тижні потому електроди у голові жінки почали стимуляцію мозку, змінюючи тим самим її відношення до їжі.
«Коли лікарі увімкнули живлення, відбулось щось нереальне, моє відношення до їжі майже миттєво змінилось. Складалось таке враження, нібито хтось просто клацнув вимикачем. Вперше за довгі роки думки про те, щоб щось попоїсти, не викликали у мене відчуття провини або тривоги», – зізналась Роллінз.
Нещодавно подібне лікування в рамках дослідження разом із Кім отримали ще п’ять жінок віком від двадцяти чотирьох до п’ятдесяти семи років, що страждали на анорексію. Через три місяці після початку експерименту стан п’ятьох жінок стабілізувався, тобто їм вдалось позбутись відрази до їжі та навіть набрати вагу.
Поделитесь в соцсетях:
