Напевно, всі помітили, як останнім часом стало модним та популярним все «українське». Проте, варто також зазначити, що українські традиції поважались завжди, зокрема і національний одяг. Але особливо актуальними українські тренди стали після величної Революції Гідності. З тих пір, дійсно, носити український національний одяг і аксесуари стало не тільки гідно, але й дуже стильно. Так, окрім традиційної вишиванки українські виробники масо стали шити прекрасні вишиті сукні або костюми. Варто також зазначити, що навіть світові модні будинки також перейняли всю красу вишитого вбрання, і зараз на подіумах в Парижі або Мілані ми можемо побачити моделей в одязі з елементами вишитого орнаменту, певними аксесуарами, які дуже нагадають українські етнічні прикраси. До речі, в студії українського одягу «ЕтноМодерн» представлений дуже широкий асортимент вбрання та сувенірів з різноманітними українськими орнаментами. Є речі як для дорослих, так і для дітей. Більш того, Ви можете придбати дуже цікаві сувеніри та аксесуари, наприклад, фартушки, шкарпетки, платочки, пояси, сумки та багато іншого.
На разі, у продажу українське традиційне вбрання не дуже відрізняється за регіональними та соціально-економічними особливостями. Проте раніше, такі відмінності все ж існували. Так, мешканці жіночої статті на Покуття та подолянки носили сорочки до кісточок, а вже буковинські гуцулки одягали сорочки трохи коротші. А жінки – бойки одягали на голову баранячі сірі шапки з баранячої шерсті, які зверху прикрашались ще червоним або зеленим обідком. А закарпатські русинки відрізнялись тим, що поверх довгої до кісточок сорочки вони не вдягали спідницю, а одягали дві червоні вовняні запаски, які могли бути також прикрашені швами зі срібної, золотої, зеленої або жовтої ниток. Проте в основі все одно лишалась міцна лляна або конопляна сорочка.
Але найосновнішими видами вбрання вважались:
Перше – це, звісно, вишита сорочка, яка в свою чергу є найдавнішим різновидом українського етнічного одягу. Сочка не обходилась без пояса, який також іменували черес, пас або крайка. Найчастіше його шили з вовни, проте були і полотняні.
Дівчата носили запаски, або ж опинки, дерги чи гороботки. Це прямокутний шмат шовкової або вовняної тканини із зав’язками. Для сьогодення запаску можно пояснити, як фартух. Тільки використовували її, як елемент одягу.
А чоловіки носили штани, як широкі – шаровари, так і вузькі – поверх який була сорочка.
На разі, у продажу українське традиційне вбрання не дуже відрізняється за регіональними та соціально-економічними особливостями. Проте раніше, такі відмінності все ж існували. Так, мешканці жіночої статті на Покуття та подолянки носили сорочки до кісточок, а вже буковинські гуцулки одягали сорочки трохи коротші. А жінки – бойки одягали на голову баранячі сірі шапки з баранячої шерсті, які зверху прикрашались ще червоним або зеленим обідком. А закарпатські русинки відрізнялись тим, що поверх довгої до кісточок сорочки вони не вдягали спідницю, а одягали дві червоні вовняні запаски, які могли бути також прикрашені швами зі срібної, золотої, зеленої або жовтої ниток. Проте в основі все одно лишалась міцна лляна або конопляна сорочка.
Але найосновнішими видами вбрання вважались:
Перше – це, звісно, вишита сорочка, яка в свою чергу є найдавнішим різновидом українського етнічного одягу. Сочка не обходилась без пояса, який також іменували черес, пас або крайка. Найчастіше його шили з вовни, проте були і полотняні.
Дівчата носили запаски, або ж опинки, дерги чи гороботки. Це прямокутний шмат шовкової або вовняної тканини із зав’язками. Для сьогодення запаску можно пояснити, як фартух. Тільки використовували її, як елемент одягу.
А чоловіки носили штани, як широкі – шаровари, так і вузькі – поверх який була сорочка.
Поделитесь в соцсетях:
