В кінці 50-их років двадцятого століття урядом Сполучених Штатів була впроваджена програма, метою якої стало дослідження різноманітних препаратів, що в змозі змінювати психіку людини. Саме в рамках цієї програми вчені провели дуже цікавий експеримент: художнику, який отримав дозу ЛСД-25, надали коробку з ручками та олівцями. При цьому він повинен був намалювати лікаря, котрий зробив йому укол.
1. Перший малюнок було зроблено через двадцять хвилин після отриманої дози, яка склала п’ятдесят мікрограмів. Лікар, що спостерігає за ходом експерименту, занотовує: пацієнт малює вугіллям. Художник при цьому відзначає: «Почуваю себе добре, ефекту досі немає».
2. Через вісімдесят п’ять хвилин після першої та двадцять хвилин після введення другої дози (обидві по п’ятдесят мікрограмів). Лікар: у пацієнта спостерігається ейфорійний стан. Художник: «Я бачу вас так чітко. Ви.. це все.. у мене виникли невеликі труднощі з олівцем..».
3. Після першої дози минуло дві години тридцять хвилин. Лікар: пацієнт малює дуже зосереджено. Художник: «Контури виглядають чітко, але вони при цьому дуже яскраві – до того ж все постійно змінює колір. Моя рука слідує стрімкому перебігу ліній».
4. Після першої дози минуло дві години тридцять дві хвилини. Лікар: пацієнт зацікавлено малює. Художник: «Я намагаюсь зробити інший малюнок. тому що модель виглядає цілком нормально, а мій малюнок – ні. Моя рука дивним чином змінюється. Малюнок не дуже добрий, правда ж? Спробую ще раз».
5. Після першої дози минуло дві години тридцять п’ять хвилин. Лікар: пацієнт дуже швидко малює наступне зображення. Художник: «Я намалюю це, не зупиняючись.. одним рухом». Як тільки пацієнт закінчує малюнок, одразу починає сміятися, потім його лякає щось на підлозі.
6. Після першої дози минуло дві години сорок п’ять хвилин. Лікар: пацієнт намагається влучити в коробку з фарбами, він дуже схвильований та практично не говорить. На пропозицію помалювати ще відповідає повільно. Художник: «Я.. все.. змінилось.. вони кличуть.. ваше обличчя.. мов звивається.. хто це».
7. Після першої дози минуло чотири години двадцять п’ять хвилин. Лікар: пацієнт пролежав на ліжку дві години, махаючи у повітрі руками. Раптово він упевнено знову сів за стіл. Почав малювати пір’ям і аквареллю.
8. Після першої дози минуло п’ять годин сорок п’ять хвилин. Художник: «Я знову почав відчувати свої коліна. Вважаю, що ліки припиняють діяти. Це дуже гарний малюнок – цей олівець вельми важко тримати» (в руках пацієнта кусочок кольорової крейди).
9. Після першої дози минуло вісім годин. Лікар: пацієнт, сидячи на кушетці, говорить, що дія ліків практично припинилась, за виключенням того, що наші обличчя досі спотворені. Ми пропонуємо йому намалювати останню картинку.
1. Перший малюнок було зроблено через двадцять хвилин після отриманої дози, яка склала п’ятдесят мікрограмів. Лікар, що спостерігає за ходом експерименту, занотовує: пацієнт малює вугіллям. Художник при цьому відзначає: «Почуваю себе добре, ефекту досі немає».
2. Через вісімдесят п’ять хвилин після першої та двадцять хвилин після введення другої дози (обидві по п’ятдесят мікрограмів). Лікар: у пацієнта спостерігається ейфорійний стан. Художник: «Я бачу вас так чітко. Ви.. це все.. у мене виникли невеликі труднощі з олівцем..».
3. Після першої дози минуло дві години тридцять хвилин. Лікар: пацієнт малює дуже зосереджено. Художник: «Контури виглядають чітко, але вони при цьому дуже яскраві – до того ж все постійно змінює колір. Моя рука слідує стрімкому перебігу ліній».
4. Після першої дози минуло дві години тридцять дві хвилини. Лікар: пацієнт зацікавлено малює. Художник: «Я намагаюсь зробити інший малюнок. тому що модель виглядає цілком нормально, а мій малюнок – ні. Моя рука дивним чином змінюється. Малюнок не дуже добрий, правда ж? Спробую ще раз».
5. Після першої дози минуло дві години тридцять п’ять хвилин. Лікар: пацієнт дуже швидко малює наступне зображення. Художник: «Я намалюю це, не зупиняючись.. одним рухом». Як тільки пацієнт закінчує малюнок, одразу починає сміятися, потім його лякає щось на підлозі.
6. Після першої дози минуло дві години сорок п’ять хвилин. Лікар: пацієнт намагається влучити в коробку з фарбами, він дуже схвильований та практично не говорить. На пропозицію помалювати ще відповідає повільно. Художник: «Я.. все.. змінилось.. вони кличуть.. ваше обличчя.. мов звивається.. хто це».
7. Після першої дози минуло чотири години двадцять п’ять хвилин. Лікар: пацієнт пролежав на ліжку дві години, махаючи у повітрі руками. Раптово він упевнено знову сів за стіл. Почав малювати пір’ям і аквареллю.
8. Після першої дози минуло п’ять годин сорок п’ять хвилин. Художник: «Я знову почав відчувати свої коліна. Вважаю, що ліки припиняють діяти. Це дуже гарний малюнок – цей олівець вельми важко тримати» (в руках пацієнта кусочок кольорової крейди).
9. Після першої дози минуло вісім годин. Лікар: пацієнт, сидячи на кушетці, говорить, що дія ліків практично припинилась, за виключенням того, що наші обличчя досі спотворені. Ми пропонуємо йому намалювати останню картинку.
