Щодня і щогодини десь у світі хтось помирає. Щодня хтось у світі втрачає близьку людину: матір, батька, сестру чи брата, доньку чи сина, дідуся чи бабусю. Але сила життя в тому, що воно продовжується навіть тоді, коли ми когось втрачаємо. Як впоратись з важкою втратою і знайти в собі сили йти далі, підкажуть книги про смерть близьких.

Роман Клер Макінтош «Я дозволила тобі піти» оповідає про жінку на ім’я Дженна, яка втратила п’ятирічного сина Джейкоба. На її очах сина збила автівка, а винуватець утікає. Син помирає на материних руках. Авторка вміло веде розповідь від імені кількох героїв, тож ми маємо можливість побувати в «шкурі» різних людей. Якщо у першій частині книги, історія розгортається повільно і нединамічно, то вже під час читання наступної частини варіанти розвитку подій та здогадки не даватимуть вам спокою. Усе, що ви собі думали, перевернеться у інше. Цікава історія і важка тема про втрату не залишить вас байдужими.

Художні книги про життя після смерті уміщують біль і не здійснені сподіванння тих, хто втратив і того, кого втратили. У романі Ґійома Мюссо «Після» розгортається історія молодого кар’єриста Натана. У нього є дружина, хороша робота і гори амбіцій. Якось до Натана в офіс приходить незнайомець і попереджає, що йому залишилось жити зовсім трохи. Ця новина стає поворотною у житті чоловіка. Смерть чигає на нас усе життя і ми не можемо передбачити, коли ж вона забере нас в свої обійми. Натомість зараз маємо життя і повинні сприймати його у всій повноті. До такого усвідомлення приходить Натан і змінюється. Все ж, ніхто не може напевне сказати, що буде після..

Книги про важкі випробування не завжди пов’язані з втратами, іноді сам лише страх смерті затьмарює розум і заважає жити. Книга американського екзистенційного психотерапевта Ірвіна Ялома «Вдивляючись у сонце» допоможе розібратись зі страхом смерті. На прикладі історій з лікарської практики Ірвін розповідє, як за різними страхами і непевностями ховається він, істинний страх смерті. Автор наголошує, що перший крок до подолання страху смерті – це усвідомлення скінченності життя. Далі йде серйозна робота над собою, аналіз сновидінь, стосунків з людьми та самосприйняття і аж до повного прийняття себе і смерті як органічного завершення життя.

Художня книга про тернистий шлях «Розфарбований птах» Єжи Косинського розповідає про важку долю єврейського хлопчика, який у часи війни вирушає на пошук батьків. Він потрапляє до різних людей, які чомусь завше вважають його чужим і клюють, як ті птахи свого пофарбованого товариша. Усюди хлопцеві доводиться сутужно, у книзі багато натуралістичних сцен жорстокості. Тож прочитати про такі випробування стане снаги тільки найвитривалішим.

Книги з-під пера тих, хто знає про смерть не з історій, а з власного досвіду, як-от «Історії про життя, смерть і нейрохірургію» Генрі Марша чи «Коли подих стає повітрям» Пола Калантіні вражають. Пол Калантіні, нейрохірург, якому у 35 діагностували рак легенів четвертої стадії, став відомим завдяки своїй книзі-сповіді та боротьбі з хворобою. Він запитує: «Чому я?», але врешті приймає долю і попри біль живе далі..

Сучасна проза про випробування і втрати не лише розповідає про біль, а й навчає мужньо протистояти життєвим випробуванням та миритись зі страхом смерті.


Поделитесь в соцсетях: