Небайдужі люди

Доброго дня! Мій лист – це звернення до усіх небайдужих людей. Це і прохання, і подяка, і крик душі.

Щодня на вулицях ми стикаємось з проблемами бездомних людей. Переважно, це покинуті діти, або ті, що залишились без батьківського піклування; старенькі дідусі та бабусі, що стали не потрібні своїм дітям. Коли проходиш повз них, то в очах їхніх бачиш сум, відчай, німий крик, і серце роздирається від болю…

Та в першу чергу, я б хотіла висловити щиру подяку надзвичайній людині, методисту Управління освіти і науки міста Івано-Франківська, Семенцовій Галині Василівні.Це чуйна жінка і добра мати, і саме вона колись допомогла мені, коли я залишилася сама після смерті мами. Вона прихистила мене, прийняла, як рідну, у свою сім'ю, допомогла з навчанням, і постійно підтримувала, чим могла. Завдяки їй я не потрапила до інтернату і не залишилася на вулиці.Галина Василівна стала для мене другою матір'ю.

Я щиро вдячна вам, Галина Василівна, за всю ту ласку і турботу, і за те ,що не залишили мене в біді. Пробачте мене, за можливі образи і негаразди.
Своїм прикладом хочу переконати усіх, що не обов'язково мати великі статки, щоб допомагати людям, треба мати добре серце.

В наш час створено багато притулків та інтернатів, а також закладів,де бездомні люди можуть зігрітися, поїсти і переночувати; проводяться благодійні акції на допомогу дітям-сиротам. Багато людей по-різному допомагають - дехто одягом та взуттям, а хтось і грошима, часто буває і добре слово стає неабиякою підтримкою. Хочу побажати щоб таких людей було ще більше.Я вірю,що є небайдужі люди, які обов'зково допоможуть тим, хто цього потребує.
Люби ближнього свого,як себе самого !