Найбільшою моєю мрією було б, щоб людина, якій я адресую ці рядки, хоча б колись прочитала їх. Я б з величезним задоволенням сказав ці самі слова просто в очі, але нашу школу розформовано і контакти не збереглися. З іншого боку, можливість висловитися мене теж дуже тішить, за що я окремо вдячний власникам цього ресурсу.
Слова моєї подяки адресуються моїй шкільній вчительці з мови та літератури. Тільки час зміг довести важливість мого дитячого захоплення як предметом, так і його викладачем. Усі уроки Любовi Олександрівни я чекав з великим нетерпінням, і не розумів однокласників, які звинувачували її у непередбачуваності та вимогливості. Вони ж не знали тоді, що на світі бувають люди, які пишуть з орфографічними та пунктуаційними помилками. І ще вони уявити собі не могли, що цим людям не буває соромно за свою безграмотність.
Любов Олександрівна навчила нас володіти рідною мовою у повному розумінні цього слова. А література у її інтерпретації перетворилася на джерело розуміння світу і ще одного вчителя, але вже назавжди. Саме того, що вчить жити з шаною до Батьківщини, повагою до батьків та вмінню виховувати власних дітей. Тепер я вважаю, що саме дякуючи її науці я став оптимістом. Дякую ще раз, ще сотні разів, та від щирого серця бажаю довгих, плідних років роботи і тисячі вдячних учнів.